Ішемічна хвороба серця
Ішемічна хвороба серця (ІХС) – гостре або хронічне захворювання серця, викликане зменшенням або припиненням доставки крові до міокарда (серцевого м’яза) внаслідок органічних (переважно стенозуючий атеросклероз або атеротромбоз) або функціональних змін коронарних артерій (КА). В результаті, за певних умов розвивається невідповідність між потребою міокарда в кисні і величиною коронарного кровотоку, що призводить до розвитку ішемії або некрозу. Оскільки ІХС проявляється симптомами та ознаками ішемії міокарда, часто використовується тотожне поняття “коронарна хвороба серця”.
Міокард (серцевий м’яз) отримує кров через дві коронарні (вінцеві) артерії, що відгалужуються від аорти на її початковому відрізку. Вони розгалужуються на більш дрібні судини, які живлять різні відділи серця. Якщо у стінці коронарної артерії або її гілок утворюється атеросклеротична бляшка (накопичується холестерин), просвіт артерії поступово звужується та живлення відповідної ділянки міокарда порушується або (у разі повної закупорки коронарної артерії) зовсім припиняється. Клітини серцевого м’яза цієї ділянки потрапляють у стан кисневого голодування та гинуть, це і називається ішемія.
Етіологія. Морфологічною основою ішемічної хвороби серця (ІХС) більш ніж приблизно 95—97 % випадків є атеросклероз коронарних артерій, тому етіологія ІХС, загалом, збігається з таким хронічним захворюванням, як атеросклероз. На підставі численних клінічних, лабораторних та епідеміологічних досліджень доведено, що розвиток атеросклерозу, у тому числі вінцевих (коронарних) артерій, пов’язаний з способом життя, наявністю деяких особливостей обміну речовин та захворювань або патологічних станів, які в сукупності визначають як фактори ризику ІХС. Найбільш значущими є: гіперхолестеринемія (підвищення холестерину в крові), АГ (артеріальна гіпертензія), тютюнопаління, цукровий діабет, ожиріння, наявну ІХС у близьких родичів, низька фізична активність (гіподинамія). Імовірність розвитку ІХС підвищується при комбінації двох, трьох і більше перерахованих факторів ризику, особливо при малорухливому способі життя.
Фактори ризику розвитку атеросклерозу:
- незмінні:
• вік (переважно старше 50-60 років);
• стать (частіше хворіють чоловіки);
• генетичний фактор – обтяжена спадковість з серцево-судинними захворюваннями (ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба, атеросклероз, інфаркт міокарда, дисліпідемії) у близьких родичів
2. змінювані:
• дисліпідемії (порушення обміну холестерину);
• АГ (артеріальна гіпертензія);
• шкідливі звички (зловживання алкоголем, тютюнопаління);
• ожиріння або надлишкова вага тіла;
• порушення вуглеводного обміну (цукровий діабет, підвищена толерантність до глюкози);
• гіподинамія (недостатня фізична активність);
• харчові звички (зловживання смаженим, жирним, копченим, соленим, солодким);
• психотип (реакція на стресові ситуації)
• тривалий прийом оральних контрацептивів
Патогенез. В основі патогенезу ІХС лежить виникнення коронарної недостатності (недостатність коронарного кровообігу) – порушення рівноваги між коронарним кровообігом та метаболічними потребами міокарда у різні періоди життєдіяльності, особливо при фізичних та/або нервово-психічних навантаженнях.
Патофізіологічні механізми коронарної недостатності:
• звуження проксимальних коронарних(вінцевих) артерій атеросклеротичною бляшкою з обмеженням коронарного кровотоку та/або його функціонального резерву та неможливістю адекватного розширення вінцевих судин у відповідь на збільшення потреби міокарда в кисні (фіксований стеноз);
• виражений спазм коронарних артерій (динамічний стеноз);
• тромбоз (утворення щільного кров’яного згустку) коронарних артерій, у тому числі утворення мікротромбів у мікроциркуляторному судинному руслі.
Діагностика
1. Збір скарг та анамнезу.
2. Клінічний огляд, вимірювання пульсу та АТ (артеріального тиску) на обох руках.
3. Антропометричні вимірювання (зріст, вага, окружність талії).
4. ЕКГ у 12 відведеннях.
5. Лабораторна діагностика: загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, СРБ, КФК, визначення рівня глюкози, ліпідограма (загальний холестерин, ліпопротеїди низької та високої щільності, тригліцериди, індекс атерогенності), креатинін, калій, натрій, АЛТ, АСТ, ЛДГ, загальний білірубін та його фракції, коагулограма.
6. Ехокардіографія.
7. Проба з дозованим фізичним навантаженням: велоергометрія, тредміл-тест.
8. Стрес-візуалізація (стрес-ЕХОКГ).
9. Інвазивні методи діагностики (коронарографія).
10. Холтерівське (добове) моніторування ЕКГ за підозри на порушення ритму чи вазоспастичну стенокардію.
11. СКТ-ангіографія із визначенням індексу кальцифікації коронарних артерій
12. Рентгенографія ОГК для виключення інших причин загрудинного болю та виявлення супутньої патології.
13. Ультрасонографія судин шиї для визначення наявності атеросклеротичного ураження та оцінки ризику.
Лікування
Основні цілі лікування хворих на стенокардію:
• виявлення та лікування захворювань, що погіршують перебіг та клінічні прояви стенокардії;
• усунення факторів ризику атеросклерозу;
• покращення прогнозу та попередження виникнення ускладнень (ІМ, РКС);
• зменшення частоти та інтенсивності нападів стенокардії для покращення якості життя.
Методи лікування хворих на стенокардію
• зміна способу життя та немедикаментозне лікування,
• підбір адекватної лікарської терапії,
• реваскуляризація міокарда – проведення коронарної ангіопластики (КА) або аортокоронарного шунтування (АКШ), спрямованих на відновлення коронарного кровотоку; встановлення металевого каркасу – ендопротезу (стента)
Вибір методу лікування хворих на стенокардію залежить від клінічної реакції на початкову медикаментозну терапію.
Медикаментозне лікування полягає в індивідуальному призначенні лікарських засобів, враховуючи індивідуальні особливості пацієнта: скарги, анамнез захворювання, спадковий анамнез, анамнез життя, побічні дії (непереносимість) препаратів, виявлення факторів ризику, наявність супутніх захворювань, результати лабораторних та інструментальних досліджень!!!
В своїй роботі лікарі Медичного Центру «ЮБІАЙ» використовують комплексну оцінку стану організму, яка складається з таких модулів, як:
- Клінічний модуль – ґрунтується на основних принципах пропедевтики (збір та деталізація скарг, анамнезу захворювання, анамнезу життя та об’є”ктивного посистемного огляду пацієнта, тобто обстеження хворого за допомогою клінічного мислення лікаря).
- Клініко-лабораторний модуль – ґрунтується на зіставленні отриманих клінічних даних з результатами лабораторного дослідження. В своїй практиці ми керуємося інтегральним аналізом (індекси) окремих лабораторних показників крові та маркерними показниками які найбільш повно характеризують стан організму пацієнта як цілісної біологічної системи, що дає можливість системно оцінити ступінь вираженості типових патологічних процесів (ТПП) – запалення, ендогенна інтоксикація, порушення метаболізму та імунної системи, тощо.
- Функціонально-діагностичний модуль, за допомогою якого оцінюється функціональний стан органів та систем організму для прогнозування повноцінності відновлення та адаптаційні можливості організму. Досліджуються такі параметри пацієнта, як: зріст, вага, окружність живота, артеріальний тиск (АТ) на обох руках, пульс, температура тіла, ручна динамометрія (визначення величини м’язової сили верхніх кінцівок), ЖЄЛ (життєва ємність легень), опитувальник САН (самопочуття, активність, настрій), ЕКГ (електрокардіографія).
Медичний Центр «ЮБІАЙ» забезпечує комплексну терапію даних патологій, що включає локальні (місцеві) та загальнозміцнювальні відновні процедури. До яких відносяться: лікування біорегуляційними препаратами, лікування алопатичними препаратами, озонотерапія (інфузія озонованого фізіологічного розчину, озонопункура, інсуфляція з озоном нижніх кінцівок), аутогемотерапія (класична, ступенева, з озоном), апаратна фізіотерапія (фонофарез, лазеротерапія, електротерапія, магнітотерапія з біорезонансом, гіпокситерапія, пресотерапія).
В нашому медичному центрі використовується як монотерапія так і поєднанні методики лікування. В клініці працюють лікарі, які складуть індивідуальний план лікування в залежності від показників стану Вашого організму. Ми віддаємо перевагу щадному та відновному лікуванню. Тривалість курсу лікування визначається ступенем вираженості запального процесу, а також вихідними показниками стану Вашого здоров`я.
Інфузія з біорегуляційними препаратами
Це інфузійно-дезінтоксикаційна терапія, яка має мету надати протизапальну, десенсибілізуючу, імунокоригуючу, стимулюючу, дезінтоксикаційну, анальгетичну дію. Схему біорегуляційних препаратів та тривалість підбирає лікуючий лікар після очної консультації, зважаючи на скарги пацієнта, анамнез життя, анамнез захворювання, супутні хвороби і анамнез прийому інших препаратів.
Біопунктура (БП) з біорегуляційними препаратами
Це особлива ін’єкційна методика введення біорегуляційних препаратів в певні рефлексогенні зони та/або точки тіла людини. Курс зазвичай становить 5-10 процедур. Ефект від БП може відмічатися вже через 10-15 хв після введення препаратів. В залежності від давності і важкості захворювання, стійкий ефект від лікування настає через 1-2 тижні після початку проведення БП. При необхідності повторні курси повторюють 2-3 рази на рік.
Інфузія з озонованим фізіологічним розчином(ОФР)
Озонотерапія – це сучасна медична процедура, яка виконується в медичному закладі за допомогою спеціального апарату для озонування. Перед інфузією проводиться проба на озон. Далі, якщо проба негативна, то стандартний флакон фізіологічного розчину 200 мл піддається озонуванню в спеціальному пристрої. Вводиться пацієнту внутрішньовенно крапельно у вигляді інфузії.
Позитивний ефект від процедур озонотерапії пацієнти відзначають вже після 5-7 процедури, зникнуть болі, з`являються активність та сили, поліпшується загальний стан. Курс озонотерапії може бути як самостійною процедурою, так і частиною комплексу заходів з лікування, реабілітації або профілактики різних захворювань та патологічних станів.
Апаратна аутогемотерапія (Велика аутогемотерапія з озоном, ВАГТО)
Кров (100-150 мл) забирається в спеціальний пластиковий контейнер, потім піддається озонуванню і вводиться назад довенно (у кров`яне русло). Процедура проводиться за допомогою спеціального апарату. Перед ВАГТО проводиться проба на озон з метою визначення індивідуальної непереносимості озону. Також перед ВАГТО бажано провести 1-2 процедури озонованого фізіологічного розчину(ОФЗ). Курс ВАГТО 5-8 процедур 2 рази на тиждень. ВАГТО має мету якнайдовше продовжити ремісію хронічного захворювання.
Аутогемотерапія ступенева (за Рекевегом)
Ступінчаста аутогемотерапія за Рекевегом являє собою особливу форму терапії власною кров’ю. Це унікальний метод глибокого відновлення імунітету (імуномодуляції). Являє собою ступеневе введення біорегуляційних препаратів, змішаних з власною кров’ю пацієнта, в певні зони тіла.
Препарати підбираються відповідно до діагнозу або провідними симптомами у пацієнта. Як правило, аутогемотерапія призначається курсом – 5 процедур протягом 5 тижнів.
Поєднання гіпокситерапії з іншими методами лікування (біопунктурою, інфузійною терапією з біорегуляційними препаратами та амінокислотами, аутогемотерапією, озонолікуванням , фізіопроцедурами) дозволяє досягти більш глибоких і стійких результатів у відновленні організму після різних оперативних втручань.
Профілактика ІХС (ішемічної хвороби серця):
• раціональне дієтичне харчування, спрямоване на корекцію порушень ліпідного обміну та зниження надлишкової маси тіла. Рекомендуються фрукти, овочі, бобові (горох та боби), злаки, зерновий хліб, зелень, риба(морська), молоко краще знежирене. Горіхи містять ненасичені жирні кислоти, в яйці білок значно корисніший за жовток. Джерелом поліненасичених жирних кислот (лінолевої кислоти) є соняшникова, кукурудзяна та соєва олії, а також риб’ячий жир.
• достатня фізича активність. Підвищення фізичної активності і зниження надлишкової ваги: регулярні фізичні навантаження до 2-ох годин на день рухової активності – ходіння пішки, їзда на велосипеді, фізичні вправи, ранкова гімнастика, – знижують рівень тригліцеридів і підвищують вміст «хорошого» холестерину – ЛПВЩ (ліпопротеїнів високої щільності). Фіз.навантаження не повинні викликати больові відчуття та відчутної задишки.
• контроль маси тіла. Для оцінки оптимальної ваги можна користуватися показником ІМТ (індекс маси тіла) = вага в кг/зріст м2. Нормальний ІМТ знаходиться в межах 18,5-24,9 кг/м2. В даний час для оцінки надмірної ваги або ожиріння вдаються до вимірювання ОТ (окружність талії). У нормі у чоловіків ОТ не повинна перевищувати 94 см, у жінок – 80 см. Перевищення ОТ у чоловіків понад 102 см, у жінок 88 см – показник абдомінального ожиріння.
• відмова від тютюнопаління. Споживання нікотину є факторами ризику для появи атеросклерозу;
• відмова від зловживання алкоголем. Краще взагалі відмовитися від алкоголю, або вживання його в розумних допустимих межах: не більше 20 мл/добу у перерахунку на етанол для чоловіків 50 мл горілки або 150 мл вина, або 300 мл пива та 10 мл для жінок). Краще віддати перевагу виноградному вино, оскільки дослідження показали, що в країнах, де населення споживає в основному червоне вино, смертність від ССЗ(серцево-судинних захворювань) нижче, ніж у країнах, де перевагу віддають міцним спиртним напоям або пиву.
• контроль артеріального тиску. Нормальний артеріальний тиск у стані спокою знаходиться в межах 100—139 мм рт. ст. систолічного тиску (верхнє значення) і 60-89 мм рт. ст. діастолічного тиску (нижнє значення). Кров’яний тиск вважається високим, якщо він постійно перебуває на рівні 140/90 мм рт. ст. або вище, в такому разі слід звернутися на очний огляд та дообстеження до сімейного лікаря або лікаря-кардіолога.