Інфузійна терапія
Інфузійна терапія – один з найпоширених методів лікування. Полягає у проведенні повільних внутрішньовенних краплинних ін’єкцій різних розчинів.
Фізіологічне підґрунтя методу
Інфузійна терапія дозволяє:
- видалити з організму різні шкідливі речовини (ендо- та екзогенного походження)
- поліпшити функцію дренажних систем
- збагатити організм амінокислотами та іншими субстратами
- усунути дефіцит необхідних сполук
- цілісно відновити гомеостаз та функціональну активність організму
Під час проведення інфузійної терапії препарати потрапляють безпосередньо у кров, що дозволяє уникнути втрат лікарського засобу під час всмоктування (метаболізму).
Інфузійна терапія має наступний перелік показань:
- профілактика виникнення хвороби у «ділових та активних» людей;
- синдром хронічної втоми, офісний синдром, спортивні та розумові навантаження;
- профілактика загострення та рецидиву хронічних захворювань, що перебувають у стані ремісії та нестійкої ремісії;
- скорочення терміну одужання та профілактика ускладнень за наявності гострого захворювання;
- втамування больового синдрому, усунення запального процесу та ендогенної інтоксикації у пацієнтів із загостренням хронічного захворювання;
- покращення якості життя у пацієнтів із захворюваннями, що невпинно прогресують.
Особливості біорегуляційного підходу до формування схем інфузійної терапії
- поступова і безпечна корекція типових патологічних процесів, якщо вони виникають в організмі людини;
- детоксикація організму та м’яке відновлення функцій регуляторних систем організму;
- усунення дефіциту необхідних сполук.