Інфузійна терапія

Інфузійна терапія –  один з найпоширених методів лікування. Полягає у проведенні повільних внутрішньовенних краплинних ін’єкцій різних розчинів.

Фізіологічне підґрунтя методу

Інфузійна терапія дозволяє:

  • видалити з організму різні шкідливі речовини (ендо- та екзогенного походження)
  • поліпшити функцію дренажних систем
  • збагатити організм амінокислотами та іншими субстратами
  • усунути дефіцит необхідних сполук
  • цілісно відновити гомеостаз та функціональну активність організму

Під час проведення інфузійної терапії препарати потрапляють безпосередньо у кров, що дозволяє уникнути втрат лікарського засобу під час всмоктування (метаболізму).

Інфузійна терапія має наступний перелік показань:

  • профілактика виникнення хвороби у «ділових та активних» людей;
  • синдром хронічної втоми, офісний синдром, спортивні та розумові навантаження;
  • профілактика загострення та рецидиву хронічних захворювань, що перебувають у стані ремісії та нестійкої ремісії;
  • скорочення терміну одужання та профілактика ускладнень за наявності гострого захворювання;
  • втамування больового синдрому, усунення запального процесу та ендогенної інтоксикації у пацієнтів із загостренням хронічного захворювання;
  • покращення якості життя у пацієнтів із захворюваннями, що невпинно прогресують.

Особливості біорегуляційного підходу до формування схем інфузійної терапії

  • поступова і безпечна корекція типових патологічних процесів, якщо вони виникають в організмі людини;
  • детоксикація організму та м’яке відновлення функцій регуляторних систем організму;
  • усунення дефіциту необхідних сполук.