Інфузійна терапія – один з найпоширених методів лікування. Полягає у проведенні повільних внутрішньовенних краплинних ін’єкцій різних розчинів.
Фізіологічне підґрунтя методу
Інфузійна терапія дозволяє:
видалити з організму різні шкідливі речовини (ендо- та екзогенного походження)
поліпшити функцію дренажних систем
збагатити організм амінокислотами та іншими субстратами
усунути дефіцит необхідних сполук
цілісно відновити гомеостаз та функціональну активність організму
Під час проведення інфузійної терапії препарати потрапляють безпосередньо у кров, що дозволяє уникнути втрат лікарського засобу під час всмоктування (метаболізму).
Інфузійна терапія має наступний перелік показань:
профілактика виникнення хвороби у «ділових та активних» людей;
синдром хронічної втоми, офісний синдром, спортивні та розумові навантаження;
профілактика загострення та рецидиву хронічних захворювань, що перебувають у стані ремісії та нестійкої ремісії;
скорочення терміну одужання та профілактика ускладнень за наявності гострого захворювання;
втамування больового синдрому, усунення запального процесу та ендогенної інтоксикації у пацієнтів із загостренням хронічного захворювання;
покращення якості життя у пацієнтів із захворюваннями, що невпинно прогресують.
Особливості біорегуляційного підходу до формування схем інфузійної терапії
поступова і безпечна корекція типових патологічних процесів, якщо вони виникають в організмі людини;
детоксикація організму та м’яке відновлення функцій регуляторних систем організму;