Гіпертонічна хвороба
Атреріальна гіпертензія (вона ж гіпертонічна хвороба, гіпертонія) – захворювання, що характеризується тривалим і стійким підвищеним артеріальним тиском (АТ). Підвищений АТ вважається вище ніж 140/90 мм рт. ст.. Таке підвищення може спостерігатися у людей будь-якого віку.
Окрім власне гіпертонічної хвороби, підвищення АТ може бути наслідком іншого захворювання (ендокринної, нервової системи), та проявлятися у вигляді вторинної гіпертензії.
Фактори ризику розвитку гіпертензії є:
- тютюнопаління;
- гіперхолестеринемії ( зміни ліпідного профілю);
- надлишкова маса тіла(ІМТ більше 25);
- недостатня фізична активність;
- зловживання алкоголем.
Суб’єктивно підвищення АТ може проявлятися як:
- головний біль (частіше локалізується в потилиці);
- відчуття шуму або тяжкості, пульсація в голові;
- тахікардія (прискорене серцебиття);
- дискомфорт в області серця;
- нестача повітря;
- носові кровотечі
- нудота,блювання
- запаморочення;
- «мушки» перед очима
- швидка стомлюваність;
Окрім погіршення загального стану підвищення АТ може бути небезпечним своїми ускладненнями, такими як:
- інфаркт міокарда
- інсульт
- набряк легенів
- відшарування сітківки
- та ураження інших внутрішніх органів.
В нашому медичному центрі з метою діагности та контролю лікування гіпертонічної хвороби проводяться такі обов’язкові дослідження:
- Вимірювання АТ при кожному зверненні до лікаря у стандартних умовах мінімум 2 рази упродовж прийому. При першому зверненні АТ вимірюють на обох руках. При виявленні різниці в рівні АТ на руках для подальших вимірювань використовують руку з більш високим АТ
- Реєстрація ЕКГ в 12-ти відведеннях.
- Визначення індексу маси тілу та окружності живота
- Лабораторні обстеження: загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, визначення рівня глікемії, креатиніну та обчислення швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ), АЛТ, АСТ, ліпідо та коагулограми – проводити всім пацієнтам при первинному зверненні.
- Проведення лікарського огляду усім пацієнтам та визначення факторів ризику та попередня оцінка загального серцево-судинного ризику.
За необхідності додатково проводиться :
- УЗД ОБП та щитоподібної залози
- Ехографія(УЗД) серця
- Доплегографія(УЗД) судин
- консльтація кардіолога та ендокринолога
Комплексне обстеження дозволяє визначитися з відповідним лікуванням в конкретному випадку. Також повторні діагностичні процедури потрібні проходити не рідше 1 разу на 6 місяців для оцінки ефективності призначеної терапії та профілактики ускладнень.
Лікування гіпертонічної хвороби
Мета лікування пацієнта з АГ – досягнення максимального зниження ризику розвитку серцево-судинних ускладнень за рахунок:
- досягнення та підтримання цільового рівня АТ менше 140/90 мм рт. ст. (у пацієнтів з ЦД, хронічною хворобою нирок цільовий АТ становить 130/80 мм рт.ст.);
- ефективного лікування супутніх клінічних станів.
З цією метою використовуються немедикаментозні та медикаментозні методи лікування
Що стосується немедикаметнозних методів лікування, всім пацієнтам Обов’язково надаються рекомендації щодо:
- модифікацію стилю життя
2. дотримання дієти з обмеженням споживання кухонної солі, солодощів, насичених жирів та збільшенням вживання фруктів/овочів
3. окрім цього лікар Активно виявляє пацієнтів з тривожними/депресивними розладами та рекомендувати пацієнтам, які мають депресивні/тривожні розлади звернення до психолога/психотерапевта/психіатра в закладах, які надають вторинну медичну допомогу.
Медикаментозні методи лікування :
Тактика призначення пацієнту медикаментозної терапії залежить від рівня загального серцево-судинного ризику та рівня систолічного і діастолічного артеріального тиску.
Зазвичай призначаються препарати з доведеною ефективністю щодо зниження ризику розвитку серцево-судинних ускладнень
препарати І ряду:
- Діуретики – медикаменти, що діють на нирки та посилюють елімінування води та солі в сечі
- Інгібітори АПФ – широко використовуються при лікуванні гіпертензії, тому що запобігають виробленню гормону, який підвищує тиск.
- Антагоністи ангіотензину рецепторів – знижують артеріальний тиск, запобігаючи ефектам ангіотензину гормонів.
- Блокатори кальцієвих каналів АК (БКК) – клас антигіпертензивних препаратів, які розширюють кровоносні судини.
- Бета-блокатори (ББ) – допомагають допомогти тримати під контролем тиск, скорочують частоту серцевих ритмів.
Ці препарати можуть бути призначені як у монотерапії, так і у комбінаціях.
При неможливості нормалізації АТ задопомогою комбінації препаратів І ряду додатково призначають препарати ІІ ряду (альфа-адреноблокатори, препарати центральної дії, агоністи імідазолінових рецепторів, блокатори реніну, алкалоїди раувольфії).
Основою лікування є системний прийом препаратів для зниження тиску. Таке лікування не повинно бути разовим або навіть курсовим. Зазвичай пацієнту з гіпертензією потрібно приймати медикаменти все життя. Побічні ефекти ліків для лікування гіпертонії включають запаморочення, затримка рідини, зміна частоти серцевих скорочень, біль голови, блювання, нудота, пітливість або імпотенцію.
Для лікування гіпертонічної хвороби потрібно не лише грамотно підібрати ліки, для забезпечення зниження АТ та розвитку серцево- судинних ускладнень, так і знизити ризики побічних реакцій на організм.
З метою зменшення доз прийому препаратів та їх побічних дій, в нашому Медичному Центрі UBI, окрім стандартної терапії застосовують такі методи як:
- Інфузії з біореруляціними препаратами
- Озонотерапія
- Аутогемотерапія
- Фізіопрцедури
які підбираються під кожного пацієнта індивідуально