АНАЛІЗ НА Д-ДИМЕР ДЛЯ ПАЦІЄНТІВ З COVID-19

В період пандемії коронавірусної інфекції багато лікарів почали призначати аналіз на підвищення D-димеру. Що це таке і які нормальні показники цього маркеру, розбираємось разом.

Що таке D-димер?

D-димер (Д-димер) – продукт розкладання білку фібрину, що входить до складу тромбів. При пошкодженні судини або тканини в організмі запускається процес згортання крові – саме утворення тромбів. Фібрин “скріплює” між собою компоненти тромбу і утримує його там, де він утворився.

Факторів, які можуть впливати на виникнення тромбів може бути багато: пошкодження судин, не тільки ззовні, а й з середини, застій крові, наявність турбулентних потоків. До того ж, тромб може  виникати не тільки в місці пошкодження

На виникнення тромбів в судинах впливають багато захворювань: варикозна хвороба вен нижніх кінцівок, миготлива аритмія, ускладнений перебіг інфекційних захворювань (до яких саме належить СOVID-19), ускладнення в післяопераційний період.

Організм при тромбозі запускає механізми, що сприяють руйнуванню тромбів. Таким чином руйнується фібрин і утворюються D-димери. Саме завдяки цьому процесу можна побачити кількість D-димерів в крові, яка вказує на активність процесів руйнування тромбів , що також дозволяє оцінити активність тромбоутворення.

Остаточний діагноз та оцінку стану організму пацієнта лікар може поставити судячи з загальної клінічної картини призначивши кілька досліджень. Тому аналіз на D-димер не є основним показником. Але експерти з Міжнародного Товариства фахівців з Тромбозу та Гемостазу (ISTH) рекомендують визначати протромбіновий час, D-димер і число тромбоцитів всім пацієнтам, у яких виявлено COVID-19. Ці показники можуть допомогти швидше прийняти рішення, чи потрібна пацієнту госпіталізація.

Норма D-димеру

Різні лабораторії, в залежності від наявних реактивів, вимірюють цей показник у різник одиницях: нг/мл; мг/л і таке інше. Тому референтні значення (межі норми) можуть різнитися в різних діагностичних установах.

Найчастіше, Д – димер оцінюють у мг/л і його норма коливається у межах 0 -0,5 мг/л.

У будь-якому випадку, оцінювати значення лабораторних досліджень повинен лікар. Лише фахівець на основі анамнезу захворювання, даних об’єктивного та лабораторного дослідження може зробити правильні висновки і призначити доцільне лікування або профілактику.