Остеохондроз: ознаки і лікування

Остеохондроз хребта– це дегенеративно-дистрофічне ураження хребта (ДДУХ), яке проявляється зниженням гідрофільності та деструкцією тканини міжхребцевих дисків (МХД), їх килоподібним випинанням у бік хребетного каналу, реактивними змінами у прилеглій кістковій тканині хребців . Це одне із найрозповсюдженіших захворювань.

Фактори ризику виникнення остеохондрозу хребта:

  • порушення постави;
  • незбалансоване харчування;
  • нестача кальцію та води в раціоні;
  • надлишкова вага;
  • порушення метаболічних процесів;
  • тютюнопаління;
  • малорухомий спосіб життя (брак помірних фізичних навантажень веде до послаблення м’язового корсету);
  • неправильні рухи (у тому числі підняття чогось важкого);
  • особливості трудової діяльності (тривала робота із зігнутою спиною);
  • фізична перенапруга (до групи ризику потрапляють люди, які працюють вантажниками, будівельниками, які займаються тяжкою атлетикою, тощо);
  • постійна ходьба на високих підборах;
  • травми хребта (ризик розвитку нестабільності міжхребцевих дисків);
  • викривлення хребта (кіфоз, лордоз, сколіоз);
  • спадковість

Симптоми остеохондрозу хребта:

  • локальний больовий синдром (цервікалгія – біль в шийному відділі хребта, торакалгія – біль в грудному відділі хребта, люмбалгія – біль в поперековому відділі хребта, люмбоішалгія – біль, що іррадіює по сідничному нерву);
  • радикулярний (корінцевий) больовий синдром, який пов’язаний з поширенням неприємних відчуттів по ходу нервових волокон до місць іннервації спинномозкових нервів;
  • напруга(спазм) м’язів спини;
  • втома наприкінці робочого дня;
  • відчуття «скутості» в спині (особливо зранку), яке переважно минає після ранішньої гімнастики;
  • оніміння в верхніх кінцівках (при ураженні шийного відділу хребта);
  • порушення дихання, біль у серці (при ураженні грудного відділу хребта);
  • обмеження руху, що періодично виникає, в шийному, грудному або поперековому відділах чи у всіх відділах зразу, так званий «розповсюджений або поширений остеохондроз».

Методи діагностики остеохондрозу хребта:

  • Клінічний огляд
  • Лабораторна діагностика
  • Рентгенографія хребта, спондилографія в 2-ух проекціях + функціональні проби
  • МРТ (магнітно-резонансна томографія) хребта
  • КТ (Комп’ютерна томографія)
  • Доплерографія судин голови та шиї (для виключення синдрому хребетної артерії)
  • Консультації вузьких профільних спеціалістів: невропатолог, вертебролог, фізіотерапевт, лікар-реабілітолог, ортопед-травматолог, та за потреби нейрохірург.

Лікувати остеохондроз на ранніх стадіях легше, ніж у занедбаних випадках з ускладненнями. Саме тому бажано одразу звернутися до лікаря та пройти курс консервативного лікування.

В своїй роботі лікарі Медичного центру «ЮБІАЙ» використовують технологію комплексної оцінки стану організму. Яка складається з таких модулів, як:

  1. Клінічний модуль – ґрунтується на основних принципах пропедевтики (збір та деталізація скарг, анамнезу захворювання, анамнезу життя та об`єктивного посистемного огляду пацієнта, тобто обстеження хворого за допомогою клінічного мислення лікаря).
  2. Клініко-лабораторний модуль – ґрунтується на зіставленні отриманих клінічних даних з результатами лабораторного дослідження. В своїй практиці ми керуємося інтегральним аналізом(індекси) окремих лабораторних показників крові та маркерними показниками які найбільш повно характеризують стан організму пацієнта як цілісної біологічної системи, що дає можливість системно оцінити ступінь вираженості типових патологічних процесів (ТПП) – запалення, ендогенна інтоксикація, порушення метаболізму та імунної системи, тощо.
  3. Функціонально-діагностичний модуль, за допомогою якогооцінюється функціональний стан органів та систем організму для прогнозування повноцінності відновлення та адаптаційні можливості організму. Досліджуються такі параметри пацієнта, як: зріст, вага, окружність живота, артеріальний тиск (АТ) на обох руках, пульс, температура тіла, ручна динамометрія (визначення величини м’язової сили верхніх кінцівок), ЖЄЛ(життєва ємність легень), опитувальник САН (самопочуття, активність, настрій), ЕКГ(електрокардіографія).

Таким чином, лікар, провівши комплекс нескладних і доступних тестів та досліджень, реалізуючи розроблену унікальну запатентовану методику, отримує цілісне уявлення про стан організму пацієнта. Це дозволяє підібрати найдоцільнішу тактику терапії, профілактики та реабілітації.

Медичний центр «ЮБІАЙ» забезпечує комплексну терапію, що включає локальні (місцеві) та загальнозміцнювальні процедури, до яких відносяться: лікування біорегуляційними методами, лікування алопатичними препаратами, озонотерапія (інфузія озонованого фізіологічного розчину, озонопункура), аутогемотерапія (класична, ступенева, з озоном), апаратна фізіотерапія, пресотерапія).

Використовується як монотерапія,так і поєднанні методики лікування. Лікарі складуть індивідуальний план лікування в залежності від показників стану організму, віддаючи перевагу щадному та відновному лікуванню. Тривалість курсу лікування визначається ступенем вираженості запального процесу, а також вихідними показниками стану здоров’я пацієнта.

Інфузія з біорегуляційними препаратами
Це інфузійно-дезінтоксикаційна терапія, яка має мету надати протизапальну, десенсибілізуючу, імунокоригуючу, стимулюючу, дезінтоксикаційну, анальгетичну дію. Схему біорегуляційних препаратів та тривалість підбирає лікуючий лікар після очної консультації, зважаючи на скарги пацієнта, анамнез життя, анамнез захворювання, супутні хвороби і анамнез прийому інших препаратів.

Біопунктура(БП) з біорегуляційними препаратами
Це особлива ін’єкційна методика введення біорегуляційних препаратів в певні рефлексогенні зони та/або точки тіла людини. Курс зазвичай становить 5-10 процедур. Ефект від БП може відмічатися вже через 10-15 хв після введення препаратів. В залежності від давності і важкості захворювання, стійкий ефект від лікування настає через 1-2 тижні після початку проведення БП. При необхідності повторні курси повторюють 2-3 рази на рік.

Інфузія з озонованим фізіологічним розчином (ОФР)

Озонотерапія – це сучасна медична процедура, яка виконується в медичному закладі за допомогою спеціального апарату для озонування. Перед інфузією проводиться проба на озон. Далі, якщо проба негативна, то стандартний флакон фізіологічного розчину 200 мл піддається озонуванню в спеціальному пристрої. Вводиться пацієнту внутрішньовенно крапельно у вигляді інфузії.

Позитивний ефект від процедур озонотерапії пацієнти відзначають вже після 5-7 процедури, зникнуть болі, з`являються активність та сили, поліпшується загальний стан. Курс озонотерапії може бути як самостійною процедурою, так і частиною комплексу заходів з лікування, реабілітації або профілактики різних захворювань та патологічних станів.

Застосування озонотерапії дозволяє в більшості випадків уникнути післяопераційних ускладнень, скоротити тривалість лікування. Інфузія ОФР знижує в’язкість крові, нормалізує периферичний кровообіг, насичує киснем серцевий м’яз, підсилює внутрішньоклітинний синтез антиоксидантів. Також після проведення курсу ОФР значно покращуються показники лабораторних та функціональних досліджень.

Досягнутий ефект від озонотерапії зберігається досить тривалий час. Потреба у повторних курсах може виникнути лише за кілька місяців (3 та більше).

Озонопунктура (ОП) – метод озонотерапії, який дозволяє ефективно усувати набряки різного ступеня, трофічні порушення, післяопераційні рубці. Методика проведення озонопунктури: в одноразовий шприц набирають газоподібну суміш озону та обколюють проблемні зони тіла за допомогою ультратонкої голки. При підвищеній чутливості у пацієнта, шкіряні покрови обробляються місцевим анестетиком. Перед ОП обов`язково проводиться проба на озон з метою визначення індивідуальної непереносимості озону. Для досягнення максимального ефекту, рекомендується поєднувати ОП з внутрішньовенними методиками озонотерапії.

Апаратна аутогемотерапія (Велика аутогемотерапія з озоном, ВАГТО)

Кров (100-150 мл) забирається в спеціальний пластиковий контейнер, потім піддається озонуванню і вводиться назад довенно (у кров`яне русло). Процедура проводиться за допомогою спеціального апарату. Перед ВАГТО проводиться проба на озон з метою визначення індивідуальної непереносимості озону. Також перед ВАГТО бажано провести 1-2 процедури озонованого фізіологічного розчину(ОФЗ). Курс ВАГТО 5-8 процедур 2 рази на тиждень. ВАГТО має мету якнайдовше продовжити ремісію хронічного захворювання.

Аутогемотерапія ступенева (за Рекевегом)

Ступінчаста аутогемотерапія за Рекевегом являє собою особливу форму терапії власною кров’ю. Це унікальний метод глибокого відновлення організму. Являє собою ступеневе  введення біорегуляційних препаратів, змішаних з власною кров’ю пацієнта, в певні зони тіла.

Препарати підбираються відповідно до діагнозу або провідними симптомами у пацієнта. Як правило, аутогемотерапія призначається курсом – 5 процедур протягом 5 тижнів. Організму для формування відповідної реакції потрібно від 6-7 днів, цим і обумовлена періодичність проведення процедури. Курс аутогемотерапії може бути як самостійною процедурою, так і частиною комплексу заходів щодо терапії, реабілітації або профілактиці різних захворювань.

Пресотерапія – метод апаратного лімфодренажу, який впливає на лімфатичну систему людини за допомогою стисненого повітря, яке подається через спеціальний костюм. Завдяки своєму ритмічному чергуванню тиску та пауз, пресотерапія стимулює посилення кровообігу та збільшує швидкість обміну речовин в організмі. Це безболісна процедура, що усуває застій лімфи в окремих зонах лімфатичної системи людини. Пресотерапія надає комплексне та цілісне очищення організму, а саме виведення зайвої рідини, відновлення водного балансу, нормалізацію міжклітинної рідини, покращення процесу обміну речовин, усунення від хронічної втоми нижніх кінцівок, підвищення тонусу стінок судин, профілактику утворення тромбів. Курс пресотерапії складає 10-15 сеансів по 30-45 хвилин, кратність через день, тричі або двічі на тиждень.

Профілактика остеохондрозу хребта:

  • ортопедичний матрас та подушка;
  • ортопедичне взуття, устілки;
  • збалансоване харчування;
  • достатній питний режим;
  • контроль маси тіла;
  • відмова від вживання алкоголю, тютюнопаління;
  • дозовані фізичні навантаження (скандинавська хода, фітнес, плавання);
  • регулярні прогулянки на свіжому повітрі;
  • рівномірний розподіл навантаження на хребет;
  • уникати провокуючих чинників (переохолодження, підйом важких вантажів, носіння важкої сумки в одній руці);
  • слідкувати за поставою.